Законодавство про місцеві вибори вже давно повинно було б бути ухвалено, – М.Ставнійчук
Законодавство про місцеві вибори вже давно повинно було б бути ухвалено, – М.Ставнійчук

Ера Медіа, «Від Першої особи»
Автор: Ярина Лазько

Гість Ера Медіа – Марина Ставнійчук, голова Громадського об’єднання «За демократію через право». Говоримо про закон про місцеві вибори. Для того, щоб будувати нову Україну, потрібен закон про місцеві вибори, який передбачатиме відкриті списки для обласних та міських рад у великих містах, а також вибори мерів великих міст в два тури. На сьогоднішній момент, ми знаємо, існує чотири законопроекти. І це ще більше загострює процес і надалі відтерміновує прийняття цього закону. Це гарна новина, альтернатива, чи це фактично унеможливлює прийняти новий закон про місцеві вибори до 25 жовтня?

Законодавство про місцеві вибори вже давно відповідно до чинного законодавства повинно було б бути ухвалено. Тому що існує обмеження на можливість внесення змін до законодавства про місцеві вибори за менш ніж півроку. Вже порушується ця норма. Більше того, нам законодавство потрібно сьогодні для того, щоб політичні партії і громадяни, які мають наміри брати участь в місцевих виборах, розуміли правила гри і змогли підготуватись до виборчої кампанії, а організаторів виборів могли навчити працювати за новими правилами, і таким чином країна б виявилась готовою до проведення цих виборів. Тому, як на мене, і я говорю про це не вперше, те, що сьогодні серед народних депутатів України від провладної більшості зареєстровано декілька законопроектів, які стосуються в цілому регулювання місцевих виборів, свідчить про те, що в парламенті використовується певна політична і технологічна законодавча технологія. Законопроекти є. Їх багато. Всі вони дуже прогресивні, що дає можливість всім політичним парламентським силам піаритись вже навіть на самому процесі, але результату скоріш за все ми можемо і не мати.

Піаритись навіть не з огляду на місцеві вибори, а з огляду на парламентські наступні.

Безумовно, очевидно, що ознаки і парламентської і політично-урядової кризи вже ж очевидні. Низка корупційних скандалів. Низка результатів роботи слідчих комісій в парламенті, які мають серйозний суспільний резонанс. Погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Все це відбувається в умовах серйозної зовнішньої агресії, яка як така не визнається, а визнається у нас так звана територія АТО. Все це надзвичайно ускладнює взагалі суспільно-політичну ситуацію в країні. Тому не виключаються і парламентські вибори чи на осінь, чи на весну наступного року . Тому піар, піар, піар – це те, чим сьогодні рухаються народні депутати.

Сьогодні говорять про те, що новий закон про місцеві вибори має містити пункт про відкриті списки. Дуже складно розібратися виборцям за такий короткий термін, що це таке.

 

На місцевих виборах, не на всіх, політичними силами пропонуються відкриті партійні списки, пропорційна система.  А сільські, селищні ради, а також районні ради пропонується обирати за мажоритарною системою багатомандатних округів. І не буде використовуватись або може використовуватись партійне висування, але при можливостях самовисуватись громадянам. Ця система людям знайома. Вони вже так голосували на місцевих виборах. За пропорційною системою, тобто партійним висуванням і голосуванням за кандидатів, які є в списку політичної партії, суб’єкта висування кандидатів, люди вже також голосували у нас на виборах до ВР АР Крим, на виборах до обласних рад. Сьогодні пропонуються саме на цих виборах, так би мовити, відкрити списки. Тобто щоб виборець мав можливість голосувати не лише за список, а і за тих кандидатів, які знаходяться в цьому списку. Різні закони, які пропонують сьогодні депутати, по-різному визначають можливості формування бюлетеня і по-різному визначають спосіб голосування. Одні пропонують довгий список партійний і пропонують виборцям поставити 1, 2, 3 проти того чи іншого кандидата. Інші пропонують – ось є партійне висування, від цієї партії в цьому окрузі балотується цей кандидат, і тільки за нього голосують відповідно виборці. Попри те, що пропорційна система відкритих списків має цілий ряд серйозних переваг, принаймні є можливості виборцю самому вибирати і черговість кандидатів в списках, не лише саму політичну силу, яка висуває кандидатів, тобто безпосередньо визначати, як буде сформовано партійний список. Ця система є надзвичайно складною. Насамперед для організаторів виборів і для самих виборців. Якби народні депутати України, які в коаліційній угоді записали це прийняття закону на пропорційній основі відкритих списків на місцевих виборах як одну із необхідних умов функціонування коаліційної більшості в парламенті, ставились до своєї роботи відповідально, то вони б вже давно мали прийняти відповідний закон. І щодня соціальна реклама, як виборцям голосувати впродовж півроку, вже мала б даватись на всіх теле-  і радіоканалах для того, щоб люди могли розуміти, як їм прийти. Як бабусі в селі проголосувати за депутатів обласної ради? Як людині з середньою або без освіти проголосувати за депутата великого міста? Як це зробити за пропорційною відкритою системою? Ми коли в одному із публічних ефірів обговорювали з народними депутатами цю тему, я звернула їм увагу на те, що я, наприклад, як спеціаліст в сфері виборчого права давно стою на тій позиції, що в Україні повинна використовуватись, насамперед на парламентських виборах, пропорційна система відкритих списків. Але при цьому я зауважую, що ця система є набагато складнішою для самих виборців і набагато складнішою для організаторів. Один із депутатів мені зауважив, що треба поважати людей. А я стою на тому, що якраз депутатам і треба було поважати людей і для тих, хто має намір брати участь в місцевих виборах, і для тих, хто в якості суб’єктів висування кандидатів, тобто для політичних сил і для тих, хто хоче на них голосувати, вже давно треба було прийняти правила гри і надавати роз’яснення, як це робити.

Чи можна припустити, що саме через незнання виборців і ненавченість членів виборчих комісій ці вибори просто можуть бути зірвані?

 

І це не виключаю. Згадаємо проблеми, які були навіть на останніх виборах, пов’язані з наявністю тексту закону. Я вам покажу практично текст у більше ніж 200-250 сторінок. Це текст лише одного закону, який розроблений робочою групою в парламенті з питань підготовки законодавства про місцеві вибори. Виборчий закон серед всіх виборчих законів є найскладнішим. Тому що не треба забувати, що під час місцевих виборів на території всієї країни проводяться 6 видів виборів. І виборцю одночасно треба мати декілька бюлетенів. Виборчим комісіям треба принаймні мати текст закону. За таким обсягом я чітко розумію, що ЦВК не матиме того бюджету, який потрібен для того, щоб забезпечити кожного члена виборчої комісії – організатора виборів таким текстом закону. Будемо мати серйозну проблему з підготовкою членів комісії. А проблеми організації цих виборів є надто складними. Тому якщо народні депутати поважають людей і хочуть бути відповідальними, а вони ж претендують на те, що ця влада від народу, вони б мали вже давно, а якщо цього не зробили, то негайно прийняти відповідний новий закон про місцеві вибори і дати можливість готуватися до цих виборів всім.

Спікер ВР Володимир Гройсман дуже оптимістично налаштований і в ефірі одного з телеканалів сказав: фракції коаліції близькі до спільного рішення щодо закону про місцеві вибори. А спеціалісти виборчого права говорять про те, що явно простежується саботаж у прийнятті нового виборчого закону.

 

Я не поділяю оптимізму спікера. Більш того, я думаю, що цей оптимізм явно брехливий, і він не відповідає реальному стану відносин у самому парламенті і в складі парламентської більшості. Бо якби це було правдою, то парламентська більшість, яка створила робочу групу розпорядженням голови ВР ще в лютому 2015 року, внесла б на розгляд ВР один законопроект, а не представники парламентської більшості, крім основного, який був внесений останнім до парламенту.

Розроблений робочою групою?

 

Так, він останній. Тому що першим ще 15 травня внесла політична сила Юлії Тимошенко законопроект про вибори місцеві. Вже далі по декілька депутатів від провладної більшості внесли ще декілька законопроектів. До речі, я подивилась порядок денний ВР, і цей законопроект, попри всі завіряння, попри всі обіцянки і керівника парламенту Володимира Гройсмана і керівників більшості, не поставлений на розгляд цієї сесії цього тижня, цього засідання, яке відбувається на цьому тижні, а буде поставлено в порядок денний лише через тиждень, починаючи з 30 червня до 3 липня. Більше того, сьогодні ще не визначено, в який день будуть розглядати ці законопроекти. Я коли подивилась порядок денний, так в ньому переплутано все. І номери законопроектів, і дати їх реєстрації і внесення.

Може, це свідомо зроблено?

 

Я не знаю. Це якраз вже технічні речі, які мали б бути дотримані. Це ж елементарно.

Кому сьогодні в першу чергу вигідне неприйняття закону про місцеві вибори і проведення місцевих виборів за старим законом?

 

Тим, хто сьогодні при владі. Вибачте, але це так є. Це означає провладній більшості. Я повинна сказати, якщо говорити чесно, що всі політичні сили провладної більшості вже ведуть передвиборну агітацію на місцях у той чи інший спосіб. Якщо ви подивитесь на канали київські, то київська влада вже звітує, що вона зробила для киян. І це прихована передвиборна агітація. Вона подається як соціальна реклама, як звіт влади, але це прихована передвиборна агітація. Так само вже заповнений БПП ефір на території Вінниччини. Там теж звітують про все. Практично „Самопоміч” звітує на інших каналах, починаючи з «24» і інших регіональних каналах. Тобто фактично ці політичні сили, які сьогодні мають владу, вони вже ведуть приховану передвиборчу агітацію. Інші політичні сили, які не знають цієї кулуарної роботи, не знають, на що буде в кінцевому результату орієнтований зміст виборчого законодавства, таких можливостей не мають. У них, до речі, ще і доступу до теле- і радіоканалів не має такого широкого, як у провладних партій. Тому вже нерівні умови закладаються сьогодні тим, що прихована передвиборна агітація ведеться. Тим, що закон про місцеві вибори не прийнятий до сих пір. У 2010 році закон, ця редакція, яка сьогодні чинна, коли він приймався, він був розкритикований всіма провідними внутрішніми і зовнішніми експертами в галузі виборчого права. Єдине, що місцевим виборам європейські інституції приділяють менше уваги. Цей закон не був на експертизі в Венеційській комісії. Місії спостереження за виборами у 2010-му і потім на повторних виборах міжнародних інституцій були нечисельні саме з огляду на те, що це саме місцеві вибори. Але, тим не менше, сам закон був жорстко розкритикований всіма експертами, і він явно містить в собі можливості для фальсифікації, можливості для переваг для провладних сил, можливості для корупції і т.д. під час виборчого процесу. Тому я думаю, той, хто задає правила гри, він, попри всі політичні обіцянки, в кінцевому результаті розрахований на старі правила гри. Тут же ще є одне питання. Сьогодні задекларована реформа децентралізації влади. Якщо аналізувати заяви того ж Володимира Гройсмана, він говорив, що КК – ще якраз рівно місяць тому, на рівні 13-15 травня – подасть вже на розгляд президентові і до парламенту пропозиції, рекомендації, які стосуються питань децентралізації влади, вирішення їх на конституційному рівні. Немає. Комісія вже працює так само декілька місяців. Ніхто й не знає по суті справи. Навіть члени комісії, наприклад, Оксана Сироїд десь два тижні тому говорила, що вона як член КК, заступник голови ВР, представник „Самопомочі” в цій КК не володіє інформацією, що пропонується підкомісією, яку очолює Володимир Гройсман в питаннях децентралізації. А це на пряму пов’язано з питанням об’єднання територіальних громад, місцем розташування органів місцевого самоврядування, до яких будуть проводитися вибори, і напряму пов’язана ця неясність, незрозумілість, нечіткість, відсутність напряму пов’язана з проведенням місцевих виборів.

Парламент не прийшов до консенсусу з приводу того, за якими правилами мають проходити місцеві вибори 25 жовтня.

 

Суттєво важливо, що не лише в цілому парламенті. Було б зрозуміло, якби більшість наполягала на одній позиції, а опозиція наполягала на іншій позиції. То це було б зрозуміло і прийнятно для парламенту. Але цих 4 законопроекти зареєстровані від представників провладної більшості. І в цьому є сама серйозна проблема. І саме провладна більшість сьогодні несе відповідальність за ситуацію на теперішній час поки що неприйняття закону. А якщо він буде і прийнятий, то такий пізній термін прийняття цього закону явно ускладнює майбутні виборчий процес на місцевих виборах.

Мені здається, що питання децентралізації також активно обговорюється і не тільки в стінах парламенту, а взагалі серед громадських організацій, серед населення. Мені здається, що закон про місцеві вибори і децентралізація мають йти нерозривно, поруч.

 

Безумовно, це взаємопов’язані речі. Є ще третій чинник, який є серйозним викликом для нашої держави і для нашого суспільства в цілому сьогодні. Адже українська держава на переговорах по Мінську-2 набрала на себе дуже серйозних зобов’язань щодо прийняття Конституції до 2015 року, в тому числі з урахуванням особливостей, пов’язаних з окремими районами Донецької, Луганської областей, що взагалі є дуже складним для адміністративно-територіального поділу країни. І по організації місцевих виборів в цих регіонах стандартами  ОБСЄ за відкритими правилами. Але ми набрали на себе зобов’язання провести вибори. З іншого боку, цілий ряд рішень парламенту, які пов’язані з окупацією, з визнанням окупованої території в цих регіонах, з відступленням Україною в питаннях забезпечення прав громадян на цій території, практично унеможливлюють проведення виборів. Це теж серйозний ще третій виклик, який ми маємо напередодні місцевих виборів.

Війна рано чи пізно закінчиться, Крим буде повернутий в юрисдикцію України, а влади немає місцевої на звільнених територіях. Що, потрібно буде проводити нові вибори?

 

Я думаю, що ці питання краще адресувати центральній теперішній владі. Тому що ця влада правою рукою підписувала Мінські угоди в частині величезних, надмірних, як на мене, зобов’язань по тим територіям, по окремим районам Донецької і Луганської областей, а лівою рукою приймала цілий ряд законів, постанов ВР, які не дають жодної можливості і шансу проводити вибори на цих територіях.

Чи існує сьогодні повністю стовідсоткова ймовірність того, що взагалі 25 жовтня місцеві вибори відбудуться?

 

Сам текст Конституції не піддає сумніву жодну можливість проведення чергових місцевих виборів. Я, як спеціаліст в галузі виборчого права, пропоную надалі в Конституції України на рівні 3 розділу закласти принцип періодичності виборів, вкладаючи в нього зміст, що влада за жодних обставин не має права не проводити вибори, якщо наступають конституційні підстави і конституційні строки проведення цих виборів. Але ми говоримо про номінальну ситуацію, пов’язану з формальним правом, з формальними положеннями Конституції України. А по факту складається ситуація, яка дуже буде ускладнювати конституційний процес, або і створить умови, за яких влада скаже: ну, ми не можемо організувати ці вибори так, як належить, давайте в зв’язку з реформою їх перенесемо. Якщо ви згадаєте, то впродовж зими-літа 2015 року позиції влади в цих питаннях проведення місцевих виборів суттєво змінювались. Під час попередньої парламентської виборчої кампанії провладні сили, впевнені в своїй перемозі, говорили навіть про проведення позачергових місцевих виборів навесні цього року. Потім, коли побачили результати парламентських виборів, про позачергові попередні вибори перестали говорити. Потім десь березень-квітень 2015 року говорили про можливість перенесення виборів в зв’язку з початком реформи децентралізації. Потім залежно від вже тієї ситуації, яка пов’язана з реформою, ставлення до місцевих виборів було змінене, і всі почали наполягати на тому, принаймні публічно, що місцеві вибори мають бути проведені у конституційні строки за виключенням територій окремих районів Донецької і Луганської областей і території АР Крим і міста Севастополь.

В державний бюджет витрати на місцеві вибори закладені. Наскільки вартісною буде ця кампанія?

 

Компанія буде вартісна. Для мене абсолютно зрозуміло, що основні видатки, які визначають обсяг фінансування виборів, це насамперед питання заробітної плати членів комісії, які організовують вибори. Це питання підготовки інформаційного забезпечення, супроводження виборчої кампанії і питання гарантій у передвиборній агітації для тих суб’єктів, які будуть кандидувати на виборах політичних сил. Я знаю, що сьогодні мова йде про зменшення кількості форм передвиборної агітації, про можливості, так би мовити, невикористання ЗМІ під час проведення передвиборчої агітації. Для мене це дуже сумнівно. Тому що насправді передвиборча агітація може здійснюватися в будь-яких формах, які не заборонені законом. І для мене дивна заборона через телевізор інформувати або агітувати виборців за ту чи іншу політичну силу. Намагаються унормувати ці питання народні депутати принаймні в цьому проекті, який ми зараз аналізуємо від робочої групи. Але, як на мене, поки що сумнівний спосіб. Я думаю, що будуть дебатувати і зрештою повернуться до того правового врегулювання ЗМІ, яке є сьогодні.

Слухач: Меня интересует, будут ли выборы в Киеве в райрады? Уже больше года разные депутаты на разных каналах говорят, что ЦИК уже год нелегітимна, потому что больше 90% членов ЦИК уже год должны быть в отставке. 38 статья Конституции говорит о праве свободно избирать и быть избранным. Всех партий, зарегистрированных Минюстом, более 200 и всех членов этих партий не более 3% от населения Украины. Это прямая узурпация. Идет пропаганда злочинна через списки открытые, закрытые.

 

Насправді почнемо з третього вашого питання. Питання пропорційної системи в будь-якому вигляді і лише партійне висування на місцевих виборах насправді є серйозно проблематичним. Тому що місцеве самоврядування покликане реально вирішувати місцеві і регіональні проблеми. І партійне представництво у радах – це питання спірне. Тут в багатьох ефірах народні депутати від провладної більшості говорять: в зв’язку з тим, що ця позиція є умовою їхньої коаліційної угоди, це вже питання не обговорюють. Щодо певної міри ви праві. Що стосується саме місцевого самоврядування і виключно партійного висування на регіональному рівні або в великих містах, тут є певні питання ознак неконституційності. Але в 1998 році КС розглядав конституційне подання народних депутатів України якраз в тому числі і в частині конституційності використання пропорційної системи на парламентських виборах. І КС України ще тоді сказав, що пропорційна система в принципі не суперечить тим принципам, за якими організовуються вибори в Україні. Це завжди використання тієї  чи іншої політичної системи, це завжди питання політичної доцільності. І тут менше конституційності. Я б не говорила про злочин так категорично, як ви говорите, але питання певної такої природи місцевого самоврядування і невідповідності партійного лише кандидатування, як на мене, існує. По ЦВК. Дійсно, ще рік тому повноваження переважної більшості членів ЦВК закінчились. І 7-річний термін їхніх повноважень сплинув. Починаючи з голови ЦВК, закінчуючи практично 13-м, якщо мені не зраджує пам’ять. 13 членів ЦВК вже мають закінчені повноваження. Але навесні минулого року, коли тривала виборча президентська кампанія, якраз практично за тиждень до дня голосування на виборах закінчувались відповідно до закону повноваження членів ЦВК. Я думаю, що не без підказки самих членів ЦВК парламент прийняв достатньо цікаве доповнення до статті 33 закону про ЦВК, де сказано про те, що повноваження члена ЦВК закінчується після рішення ВР про припинення повноважень члена ЦВК. Оцією уловкою користується на сьогоднішній день і президент України, і парламент України, і члени ЦВК, які працюють поза терміном своїх повноважень 7-річним, який визначений законом про ЦВК. Я вважаю, що це зловживання правом. А оскільки, очевидно, в парламенті не можуть знайти консенсус щодо керованого складу ЦВК на майбутнє, то це питання не піднімається. І київські ради в районах будуть тоді, коли рішення про них буде прийнято Київрадою. Як відомо, Київрада зараз не приймає такого рішення.

Слухач: Вы наверняка помните первую половину 90-х годов. Когда вся Украина была покрыта валютными менялами, которые основной свой доход формировали за счет валютного кидалова. Одна из основных техник, которую они использовали, называлась «впаривание куклы». Не создается ли ощущение, что все, что делает сегодня украинская проевропейская и народная власть, начиная с Минских договоренностей и заканчивая всеми реформами, єто то, что я назвал?

 

В мене створюється така уява. На жаль. Я б хотіла бачити іншу ситуацію в країні. До речі, я так думаю, як всі громадяни України.

Чотири законопроекти, які сьогодні зареєстровані в ВР, наскільки вони суттєво відрізняються?

 

Вони розрізняються за порядком формування списків, за порядком визначення послідовності кандидатів, а потім депутатів в цих списках. Розрізняються, але все рівно їх об’єднує, так би мовити, бажання запровадження пропорційної системи відкритих списків. Тому ця вивіска, оце впаріваніє відбувається. Кожна політична сила має перед своїми виборцями відзвітувати, що вона ж внесла законопроект. З іншого боку, ці навіть невеликі розбіжності, я думаю, в кінці кінців нам вряд чи дадуть можливість їм дійти до якогось логічного завершення. Навіть тоді, коли поспіхом приймається парламентський виборчий закон чи президентський виборчий закон, то тоді багато недоліків в самому законі. А в цьому законі і подавно, якщо поспіхом буде розглядатися цей закон про місцеві вибори. Тому я закликаю парламент: якщо ви взяли на себе зобов’язання і дали людям обіцянку, відкинути свої амбіції. Зрештою за якою системою політичним силам не йти до виборців, якщо вибори будуть не сфальсифіковані, то результати вже їх очевидні. Сьогодні провладні політичні сили серйозно втрачають в своїх рейтингах. Тому що ми бачимо піар, гарні картинки, гарні розказні і обіцянки, але не бачимо реальних справ. І люди сьогодні не дурні.

Джерело: Ера Медіа

 

ЩЕ ПО ТЕМI