Вплив будівництва Північного потоку-2 на Україну, — коментар Марини Ставнійчук
Вплив будівництва Північного потоку-2 на Україну, — коментар Марини Ставнійчук

«Північний потік-2» може повністю змінити систему енергетичної безпеки, насамперед, у Східній Європі. Це виклик, на який Україні необхідно було реагувати ще вчора і точно уже сьогодні. Натомість, керівництво держави сповзло на пусті заклики і розмови про припинення будівництва «Північного потоку-2», про його блокування. Цим просто втрачено час у тривалих дискусіях з країнами ЄС, передусім з Німеччиною, заодно призвело і до певного ускладнення відносин.

Треба розуміти, що в Берліні сприймають «Північний потік» і його другу гілку ,зокрема, як комерційний проект. Не відкидають ,звичайно, і політичної складової, ставлячись до неї спокійно і прагматично. Стрімкий розвиток німецької хімічної промисловості вимагає все більше енергоресурсів і на тлі закриття ТЕС, що забруднюють довкілля, та поступової відмови від атомної енергетики, скорочення власного видобутку Німеччина шукає альтернативні джерела не надто дорогих енергоносіїв. Крім того, ФРН розглядає для себе реальну перспективу перетворитися на потужний газовий хаб для всієї Європи.

Як на мене, Німеччина демонструє сьогодні приклад складної політичної поведінки, де одночасно виступає за загальноєвропейські цінності, при цьому жорстко відстоює власні національні інтереси. Тому, під час свого візиту до Києва досвідчений дипломат і теперішній Президент Німеччини пан Штайнмайєр дипломатично і повчально заявив, що не треба звинувачувати Берлін, навіть якщо його представники говорять про «Північний потік-2», адже вони докладають зусиль до того, щоб Україна залишалася транзитером газу до ЄС, ведучи для цього переговори як з Україною так і зі всім Євросоюзом. І таки треба розуміти, що політика і дипломатія – це мистецтво можливого щодо неможливого : ) Ніхто і не обіцяв, що буде легко.

Нам треба, зціпивши зуби і зібравши волю та уміння в кулак, змогти так, як і Берлін, відстояти свої інтереси в енергетичній, газовій сфері.

Україна для європейських партнерів, повинна підготувати реалістичну пропозицію щодо газового транзиту. Один із варіантів – створення консорціуму з управління ГТС з надійними газовими європейськими операторами, а також створення єдиного оператора для українського газового ринку та для партнерів за транзитом. Тим більше, що європейці вже внесли зміни до Третього енергетичного пакету. За таких умов можливо сформувати переконливу позицію для переговорів з РФ, «Газпромом» про умови нового транзитного контракту після завершення чинного контракту у 2019 році. Для Києва це ключові завдання, особливо зважаючи на те, що вікно можливостей буде відкритим недовго. Тому не про премії у 46 млн доларів, за ще не отримані за рішенням Стокгольмського арбітражу грошові відшкодування для керівників Нафтогазу треба сьогодні думати, а про державний інтерес України у питаннях транзиту газу через нашу країну і загалом про енергетичну безпеку країни.

ЩЕ ПО ТЕМI